Склад Бальзаму Болотова

Кисле середовище активує пепсин — фермент, який починає розщеплювати білки у шлунку.

Довідник пояснює перетворення неактивного пепсиногену на пепсин при низькому pH. Його робота перетворює довгі білкові ланцюжки на коротші.

У тонкому кишківнику перетравлення продовжують інші ферменти. Тому роль кислоти у шлунку не можна вважати всім процесом засвоєння їжі.

Описано роботу власних травних ферментів.

Кислота й ферменти шлунка допомагають вивільняти вітамін B12 із білків їжі.

Після вивільнення B12 зв’язується з транспортними білками. У кишківнику потрібні подальші етапи, зокрема внутрішній фактор і всмоктування в кінцевій частині тонкої кишки.

Доданий до збагаченої їжі чи добавки B12 вже вільний: етап відділення від харчового білка йому не потрібний.

Як вітамін B12 вивільняється з їжі та потім всмоктується в кишківнику.

Газ може з’являтися з проковтнутого повітря й під час переробки вуглеводів кишковими бактеріями.

Пам’ятка NIDDK розділяє ці механізми: повітря нерідко виходить із відрижкою, а бактерії товстого кишківника утворюють газ із не повністю перетравлених вуглеводів.

Здуття може супроводжувати різні стани й не завжди означає надлишок бактерій. Матеріал пояснює причини.

Здуття й відрижка самі собою не визначають кислотність.

Раннє насичення буває пов’язане з тим, як шлунок пристосовується до їжі.

При функціональній диспепсії значення можуть мати розслаблення шлунка, чутливість і взаємодія кишківника з мозком. Переповнення іноді відчувається вже при невеликій порції.

NIDDK описує й інші причини: ліки, виразки, інфекції. Це довідкова інформація.

Однакове відчуття не означає однакову причину чи низьку кислотність.

Травлення — послідовна робота шлунка, кишківника й травних соків.

Шлунок перемішує їжу з кислотою й ферментами, потім поступово передає її до тонкого кишківника. Там беруть участь соки підшлункової залози, печінки й кишківника.

Основна частина всмоктування поживних речовин відбувається в тонкому кишківнику. М’язи, ферменти, нерви й гормони працюють спільно.

Як шлунок і кишківник разом перетравлюють їжу та засвоюють поживні речовини.

Коли м’язи працюють, вони самі викидають сукцинат у кров. Ця речовина бере участь в отриманні енергії в клітинах, а в дослідах на мишах слугує ще й сигналом для м’язової тканини.

Дослідники Гарварду та Копенгагенського університету (Cell, 2020) у 10 здорових чоловіків 25–35 років порівнювали кров, що надходить до ноги й відтікає від неї, під час годинного навантаження на велоергометрі та відновлення.

Результат: під час навантаження м’язи виділяють сукцинат у кров. А досліди на мишах і клітинах показують, що він слугує сигналом, який допомагає м’язовій тканині перебудовуватися.

Досліджували власний сукцинат організму.

За однакової кислотності пепсин розщеплює білки в сірчаній кислоті так само, як у соляній: білок розрізає сам фермент, а кислота створює для нього умови.

Дослід Джона Нортропа (Рокфеллерівський інститут, 1919): порівняли дію пепсину на п’ять білкових матеріалів: желатин, два альбуміни, казеїн і едестин. Різні кислоти зіставляли за однакової концентрації іонів водню.

Результат: швидкість розщеплення подібна в розчинах соляної, сірчаної та ще чотирьох кислот. Білки розщеплює фермент; кислотний розчин створює умови.

Дослід проводили поза організмом.

Коли кислоти в шлунку мало, вітамін B12 з їжі засвоюється гірше. Якщо кислотність знизити ліками, — у 2,4 раза: 0,50% проти 1,21%, а розведена соляна кислота з їжею підвищує засвоєння сильніше, ніж кислий сік. І таке буває нерідко: у Бостоні майже в кожного третього, кому за 60, виявили ознаки атрофічного гастриту — за нього шлунок зазвичай виробляє менше кислоти.

Наскільки це поширено: учені Університету Тафтса обстежили 359 літніх людей від 60 до 99 років. У 113 із них (31,5%) виявили ознаки атрофічного гастриту — стану, за якого шлунок зазвичай виробляє менше кислоти. З віком таких людей ставало більше, а вітаміну B12 у крові в них було в середньому менше.

Брали участь 19 літніх людей: 8 із нормальною кислотністю, 8 після омепразолу й 3 з атрофічним гастритом. Порівняли засвоєння зв’язаного з білком B12 з водою, журавлинним соком і розчином соляної кислоти 0,1 N.

Після омепразолу засвоєння B12 з їжі впало з 1,21% до 0,50% (p<0,001). Журавлинний сік підвищує його (p=0,025), розведена соляна кислота — ще сильніше (p<0,001).

Чому кислотність важлива: за даними метааналізів і великого дослідження, пригнічення кислоти ліками пов’язане з надмірним ростом бактерій у тонкій кишці (шанси у 2,3 раза вищі; 11 досліджень, 3134 людини), а якщо приймати їх понад два роки — із дефіцитом заліза (у 2,5 раза; 77 046 випадків); із дефіцитом B12 зв’язок слабший: шанси вищі лише на 42% (25 досліджень).

У тесті порівнювали засвоєння B12 з водою, журавлинним соком і розчином HCl. Це не інструкція самостійно приймати соляну кислоту.

Менше «окиснених» жирів у крові: у тих, хто п’є ферментований виноградний напій hardaliye, ці показники знижуються. Це показали два рандомізовані дослідження — у здорових дорослих і у спортсменів.

89 здорових дорослих розподілили у групи: 250 або 500 мл hardaliye на день і без напою. Через 40 днів у групах напою знизилися MDA й дієнові кон’югати — показники окиснення ліпідів — і гомоцистеїн (p<0,001); у контрольній групі змін не було.

У дослідженні 2024 року в молодих футболістів 250 мл hardaliye на день упродовж 28 днів знизили MDA та індекс окисного стресу порівняно з плацебо; систолічний тиск теж був нижчим, ліпіди крові не змінилися.

Загальна антиоксидантна ємність і вітамін C у першому дослідженні значуще не змінилися. Hardaliye — окремий ферментований виноградний напій зі своєю рецептурою.

Трохи оцту до їжі — і цукор у крові після неї піднімається менше, а за щоденного вживання яблучного оцту в людей із діабетом 2 типу знижується й цукор натще — у середньому на 1,2 ммоль/⁠л. Так показують метааналізи рандомізованих досліджень.

Метааналіз 15 досліджень оцту (American Journal of Clinical Nutrition, 2022): у людей із діабетом 2 типу або порушеною толерантністю до глюкози підвищення глюкози після їжі з оцтом було помітно нижчим (стандартизована різниця −0,53), у здорових — на межі значущості (−0,27).

Метааналіз 7 контрольованих випробувань, 463 людини з діабетом 2 типу (2025): 13–30 мл яблучного оцту на день упродовж 4–12 тижнів — глюкоза натще нижча в середньому на 21,9 мг/дл (1,2 ммоль/⁠л), HbA1c — на 1,5 пункту. Кожен додатковий мілілітр оцту на день давав ще −1,3 мг/дл.

Метааналіз 9 рандомізованих досліджень, 686 людей (2021): глюкоза натще −8 мг/дл (0,44 ммоль/⁠л), загальний холестерин −6 мг/дл, HbA1c −0,5 пункту.

Пілотне дослідження саме червоного винного оцту (10 жінок із переддіабетом, 2026) показало ту саму тенденцію: при 4 столових ложках оцту з їжею середня глюкоза була на 0,24 ммоль/⁠л нижчою.

Вода поєднує всі компоненти в одну рідину: вона розчиняє багато речовин — тому підходить для рідкої основи бальзаму.

Молекула води має ділянки з різним електричним зарядом. Це допомагає їй взаємодіяти з деякими іншими речовинами й переводити їх у розчин.

Назва «універсальний розчинник» не означає, що вода розчиняє все. Матеріал пояснює фізичну властивість води.

У бальзамі вода об’єднує компоненти в рідку формулу.