Античність і Середньовіччя
Кастореум — секрет залоз бобра — згадують Арістотель і Пліній Старший у «Природничій історії». Протягом століть його застосовували в європейській медицині як засіб при нервових станах і спазмах, а також у парфумерії.
У фармакопеях XIX–XX століть
Американська еклектична диспенсаторія 1854 року описує кастореум як помірно стимулювальний і спазмолітичний засіб. Британський фармацевтичний кодекс 1911 року наводить склад (смоли 40–70%, саліцин, бензойна кислота, касторин, ефірна олія), форму — настоянку 1:20 — і відзначає його давню репутацію при нервових розладах.
Склад і безпечність сьогодні
Фенольні сполуки кастореуму, зокрема саліцилова та бензойна кислоти, мають рослинне походження — з кори верби та осики, якими живиться бобер. Оцінка безпечності 2007 року (International Journal of Toxicology) підтверджує: екстракт кастореуму понад 80 років використовують як харчовий ароматизатор, визнано FDA безпечним (GRAS), нетоксичний і не спричиняв небажаних реакцій у людей.
Як розуміти результат
Сучасних клінічних досліджень кастореуму на людях немає; його застосування ґрунтується на задокументованій традиції. Капсули Болотова з кастореумом — дієтична добавка, а не ліки; інформація пояснює історію компонента, а не обіцяє ефект.